Свідомість розірвано...

Блоґ: Юрій Щур

Свідомість розірвано на шмаття,
знов головою луплуся об стіну.
Трикляте купалове багаття,
матюччя, кляте, знову, гну.

Хапаю сіль вустами спрагло,
тютюн спроквола в організм.
Існую так: нормально, нагло.
Спотворюю цинізм.

І криво знову посміхаюсь,
Піннокіо із кушпили.
Триклято, але не караюсь,
вони ж бо — сни.

Отруєні свідомістю спроквола.
Занедбані байдужістю ночей.
І не король, а королева — гола!
Володарка свиней.

І рохкання, байдуже до усього.
Гидотне скиглення струни...
Бліде жевріння… Чогось нового,
що колисає мої сни
02.03.11

4 коментарі

І король, і королева голі,
як Адам і Єва.
спадає листя
і горить
попелом пекла,
що стереже ворота до раю…

Вибачте, а що таке «кушпила»? — Всі інші слова знаю.

це слово вперше зустрів у повісті отця Миколи Сарми-Соколовського, яка так і називається «Кушпила». у автора запитати неможливо, оскільки він покійний. але судячи із тексту, щось на зразок «мороку»

цікаво і незвично… мені дуже сподобалося… щире відображення того, що, деколи, діється в душі кодного з нас…